Так, так, та сама книжка. Тут можна її почитати, а виглядає так:
Взявся перечитати, але дійшов тільки до шостої сторінки...
Виявилось, що я цю книжку в дитинстві і не читав? Ну, не знаю, може забув. А може дійсно не хотів читати, бо все ж про цю історію і так знав - вона в радянській школі була багато разів пересказана і перепоказана, то власне чого витрачати час, як вже і так все відомо? Інше діло фантастика...
Ну а тепер її прочитати якось, знаєте, не вдалось, ну просто не пішло. Не буду занурюватись, то справа літературознавців, соціальних психологів, педагогів - не одну дисертацію тут можна (і треба) написати. Я про інше, про сьогоднішніх наших дітей, їх самоврядне (тімуровське?) життя. Втім, покладаючи обов'язок розбиратись з цим питанням на різні кафедри, я і з власної галузі - ІТшної - відповідальність не знімаю. Ми не навчили педагогів, батьків і дітей користатись комп'ютером належним чином. Сучасно, результативно, для вирішення поточних і стратегічних питань розвитку закладу освіти. От порівняйте три історії чи три погляди: територіальний, закладу освіти і дитячої організації.
Порівняти і що? Та нічого особливого, просто подумайте про це. А як напишете при цьому тексті комент, а може і в якому форумі (наприклад) чи у своєму блозі (маєте такий?), то буде ще краще. А найкраще буде, як допоможете мені знайти такого директора закладу освіти, що хотів би збудувати в своєму колективі сучасну учнівську самоврядну спільноту. З лідерами, проектами, напрямками роботи, ну, звісно, з газетою - коли ми все це побачимо, то відразу зрозуміємо, відчуємо, що це справжнє, щире, живе. А коли так, як-от на тих посиланнях...
Ну а про Тімура спробували перечитати?
167 переглядів, лайки і деякі контакти в приваті. На цьому проект завершено.
17.2.24 245 переглядів. Бачте, життя триває, тексти, що стоять не в Фейсбуці, а на блозі, працюють...
Для розуміння "Тимура і його команди", потрібно було жити в селі радянських часів. Пригоди тих часів дуже добре "заходили" в дитяче життя та ігри, в школі - то вже було, в деякій мірі, штучно і примусово. 10.01.2024 р.
ВідповістиВидалитиНе в селі - на московській дачі генерала. Село жило не дурницями, а трудоднями. Ну я й кажу, що читати це мають фахівці, нам важливіше сьогодення, те, що відбувається чи не відбувається в руслі самоврядування, ініціативи, дії з сучасними учнями, майбутніми громадянами.
ВидалитиЩе раз повторюсь: наше покоління знайомилось з цим "шедевром свого часу" в дещо інших умовах, але ідеї твору і пригоди його персонажів гарно "заходили" в шкільну систему виховання і позашкільну діяльність дворових неформальних утворень. 11.01.2024 р.
ВидалитиІ я так думав. Навіть в НУШ відповідні прямі вказівки бачу. А в практичній площині не бачу. Та у будь-якому форумі будь-якого закладу освіти що? Обговорення планів і результатів, живий діалог? Ні, фотки, звіт уповноваженої особи про черговий захід. Ну це добре, звісно, що є і форум, і фотки, але хочеться більшого. З чисто формального боку справи - просто пересвідчитись, що народ з клавіатурою "на ти". Вміє висловлюватись, аргументувати.
ВидалитиЦя книга була для мене все. Я її читав багато разів. Фільм 1940 подивився лише нещодавно. Про автора лише зараз ми можемо дізнатися точну біографію і його діяльність. Це окрема тема....
ВідповістиВидалитиЗрештою, йдеться про спадок радянської школи. Його треба осмислювати і не заперечувати гамузом, а будувати сучасні форми роботи в цьому напрямку.
ВидалитиНу а зараз, думаю, не зможете читати. Як і я чи будь-хто в Україні.
Книжка -- чудо! Вчить дітей порядності. А потім, після дитинства, "Чому люди живуть не так, як мріялося?" Були і лишаються такі керманичі, які хотіли би нас позбавити таких от розмірковувань.
ВідповістиВидалитиЯ, антикомуніст з ранніх шкільних часів, був у музеї А.Гайдара у Каневі двічі. Чудовим був музей за часи СРСРу! Та знищили його у демократичній (популістично-"демократичній") Україні!!!
Ну, не тільки порядності. Ще щось можна помітити, як уважно дивитись. Але я не про Гайдара і його біографію (в музеї не все, мабуть, розповідали про нього). Я про сучасну школу, про сучасне самоврядування. На конкретному прикладі Решетилівки. У Вас є інші приклади? Давайте, подивимось, покажемо решетилівцям, як можна (і треба) жити в сучасному учнівському колективі.
Видалити