Дистанційка: про і контра

Одні кажуть, що це перспектива, майбутнє, а інші...

От приклад дискусії. Спочатку аргументи Віталія Федачківського, а потім інша точка зору:

Перший фрагмент

Викладач може гарно провести лекцію і добре пояснити складні моменти, які важко зрозуміти при самостійному вивченні. А здобуття знань - це вже самостійна і важка робота студента. Прослухати лекцію мало - треба ще самостійно працювати. А дистанційна форма навчання якраз відбиває бажання самостійно працювати. Від форми навчання багато залежить. Уявіть, що заняття з математики проходять в барі, де на сусідніх столиках п'ють пиво. Сильно ви будете вчитися за сусіднім столиком? Ні, вам ніхто не заважає. Вам просто захочеться пива випити, а не формули писати поки інші п'ють. Так само навчання в інтернеті - за сусіднім "столиком" розважаються - соцмережі, ігри, відео і т.п. Сама форма навчання відбиває бажання вчитися.

Другий фрагмент

Мотивація у навчанні поділяється на зовнішню та внутрішню мотивацію. Зовнішня мотивація - це наприклад, "хочу мати стипендію", "хочу не гірше здати екзамен за інших", "хочу просто без проблем здати", "я відмінник і тому боюся втратити авторитет в очах викладачів", "мені ці знання згодяться в аспірантурі", тощо. Ця зовнішня мотивація зникає під час дистанційного навчання, оскільки дуже сильно спрощується списування та інші хитрощі. Залишається лише внутрішня мотивація, яка фактично означає "хочу вивчити, бо мені це цікаво" або "просто хочу вивчити". При чому ця мотивація не є раціональною. Зовнішня мотивація раціональна, а внутрішня - ірраціональна, бо ви ніколи не зможете раціональними аргументами пояснити чому вам цікавий той чи інший предмет, він вам просто цікавий і крапка. Але насправді за внутрішньою мотивацією стоїть так звана "система винагород", основною складовою якої є дофамін - нейромедіатор, який виробляється в гіпоталамусі. Простіше кажучи, дофамін - це такий "наркотик", який стимулює вас вчитися. Вам цікаво і ви хочете вчитися, бо мозок виділяє дофамін. Під час дистанційного навчання вся надія лише на дофамін, а тут вже є фізіологічні обмеження - мозок втомлюється і не виробляє дофаміну.

До першого фрагменту

1. Гарна лекція

... може бути в аудиторії, а може бути і в запису на відео - зміст же не змінився. Але вона може бути також і записана, подана як текст, ще один формат. Зрозуміло, всі ці варіанти мають право на життя, кожен має переваги і недоліки, справа кожного педагога - знаходити оптимум для конкретних ситуацій навчального процесу.

Втім, зрозуміло, що використовувати засоби дистанційної освіти треба навчитись. Кожному сучасному педагогу.

2. Самостійна робота

... поза всяким сумнівом становить, зрештою, критичний момент у будь-якій освіті. І дистанційна освіта, як казати про її повну схему, обов'язковим елементом має саме роботу в групі. Так, контакт педагога (чи вже модератора навчального процесу) і школяра чи студента не фізичний, віддалений, але це нічого не змінює в суті, як казати про самостійність. Втім, додає взаємодію між тими, хто навчається. Важлива відмінність. І, ще важливий момент, модератор не подає обов'язкові для виконання вправи (хоч може і це робити), а підказує чи направляє самостійний пошук знань. Так, закон Ома чи творчість Петрарки тут будуть потребувати різних підходів від побудови дистанційного курсу чи його окремих фрагментів - тож суттєво підвищується роль методоб'єднань вчителів. Міносвіти чи кафедри не дадуть тут жодних рецептів, їх треба знайти самостійно. Так, так, в дистанційному режимі підвищення кваліфікації, обміну живим досвідом з колегами-новаторами.

3. Інтернет як іграшка

... що відволікає від навчання. Але тут же нема різниці - Інтернет чи кіно. Або футбол чи ще щось цікаве. Заборонити, виключити, заблокувати? Не шлях. Треба налаштовувати на відповідальність, виконання роботи, терпіння, наполегливість. Виховувати дитину.

До другого фрагменту

Абсолютно вражений логікою пана Віталія. Давайте розбиратись.

1. Зовнішня мотивація

Чому це і як це вона зникає? Як на мене, то жодних змін. Все це залишається важливим для кожного з учнів, зрозуміло, в якомусь індивідуальному міксі, що його, мабуть, ніхто і ніколи не зможе висловити чи виміряти. Колись писали чорнилами, потім перейшли на кулькові ручки - це ж не вплинуло на мотивацію.

Зникає ситуаційна складова. То я був в класі, жодних альтернатив сидінню за партою, а то я сиджу вдома. І весь цікавий світ біля моїх ніг, а осоружний вчитель мене не бачить... Так, тут зникає примус і зростає відповідальність. Внутрішня мотивація? 

2. Списування

Тут, звісно, є технічний момент, але як на мене, то питання таки в мотивації.

А як казати про техніку, то тотальне опитування класу в форумі (в режимі реального часу) не залишає тим, хто списує, жодних шансів. Така собі контрольна робота он-лайн. Але це ж тільки ідея, а потрібен досвід. Я й кажу, педагоги, засукайте рукава.